Culture as a Site of Conflict and Negotiation of Meaning: The Formation of Contemporary Ukrainian Identity from the Perspective of British Cultural Studies
22 жовтня 2026 року відбулася гостьова лекція в межах освітньої програми «Філософія» для здобувачів третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти (аспірантів) спеціальності «Філософія». Лектор: Wiktor Możgin, Ph.D., керівник Кафедри педагогіки Академії прикладних наук імені Юзефа Голуховського (Akademia Nauk Stosowanych im. Józefa Gołuchowskiego). Тема лекції: «Culture as a Site of Conflict and Negotiation of Meaning: The Formation of Contemporary Ukrainian Identity from the Perspective of British Cultural Studies» / «Культура як простір конфлікту та переговорів щодо значення: формування сучасної української ідентичності з перспективи британських культурних студій»).
Лекція була присвячена філософсько-культурологічному осмисленню процесів формування сучасної української ідентичності крізь призму методологічного інструментарію британських культурних студій / British Cultural Studies. Лектор продемонстрував, яким чином культура функціонує не як статичний набір естетичних чи символічних форм, а як динамічний простір конфлікту, боротьби за значення та їх постійного переузгодження.
Центральним методологічним орієнтиром виступила традиція Центру сучасних культурних досліджень / Centre for Contemporary Cultural Studies Бірмінгемського університету. Зокрема, було докладно розкрито позицію Річарда Хоггарта засновника зазначеного Центру. У праці The Uses of Literacy Хоггарт показав, що культура не обмежується сферою високого мистецтва чи канонізованих текстів, а проникає в повсякденні практики, стиль життя, форми соціального спілкування та ритуали повсякденності. На матеріалі спостережень за життям британського робітничого класу (зокрема, просторами пабів, клубів, родинних і сусідських практик) він продемонстрував, що культура є способом організації досвіду, виробництва значень і відтворення соціальних зв’язків. Водночас аналіз Хоггарта має виразний владний вимір: культура постає як поле, у якому розгортаються відносини домінування, опору та символічної легітимації. Ці ідеї було інтерпретовано як релевантні для розуміння ролі соціальної комунікації та субкультурних практик у процесах культурного становлення.
Особливу увагу лектор приділив підходу Стюарта Голла. У межах британських культурних студій Голл концептуалізував культуру як арену боротьби за значення, де ідентичності не є наперед заданими сутностями, а конструюються через процеси репрезентації, кодування та декодування. Модель encoding/decoding підкреслює асиметрію між виробництвом і сприйняттям смислів: значення не транслюються механічно, а активно інтерпретуються в конкретних соціальних і владних контекстах. Ідентичність у цьому горизонті постає як відкритий, історично зумовлений і політично навантажений процес, а не як фіксована «сутність». Культурний простір розглядається як поле виробництва та переговорів щодо значень, у якому суб’єкти і спільноти постійно переузгоджують свої позиції.
Застосовуючи зазначені підходи до українського контексту, лектор обґрунтував тезу, що сучасна українська ідентичність є динамічним процесом, який розгортається в умовах радикальної трансформації. Культура в цих умовах функціонує як простір конфлікту значень: між імперськими та деколоніальними наративами, між повсякденними практиками опору та спробами зовнішнього нав’язування смислів, між локальними формами культурного життя та загальним уявленням про національну спільноту. Соціальна комунікація, субкультурні практики, інституції культури та повсякденні форми самопрезентації виступають механізмами, через які конструюється й підтримується уявлення про національну спільноту. Ідентичність, таким чином, не «відкривається», а постійно виробляється в актах смислової боротьби та переговорів.
Лекція продемонструвала евристичний потенціал британських культурних студій для філософського аналізу процесів націєтворення та культурної суб’єктності в умовах екзистенційної загрози. Підхід, що поєднує увагу до повсякденних практик (у дусі Хоггарта) з аналізом владних і репрезентаційних механізмів (у дусі Голла), дозволяє розглядати формування української ідентичності не як лінійне «відновлення» автентичності, а як відкритий, конфліктний і продуктивний процес смислотворення. Це має принципове значення для розуміння ролі освіти, культурних інституцій та філософської рефлексії в конституюванні політичної нації та інтелектуальної суверенності.
